Рубрика: Без рубрики

Практично щодня в своєму побуті людина використовує численну кількість допоміжних елементів, серед яких мийні засоби, посуд, посуд з чорних та кольорових металів, сірники, шпалери, меблі, плити, окремі вироби з гуми, шини, деревостружкові плити, пластмасові вироби тощо. Саме тому важливо, аби ця продукція пройшла обов’язкову сертифікацію згідно з Законом України «Про захист прав споживачів».

Сертифікація сировинного товару добровільно проводиться у виняткових випадках. До Державного реєстру внесено порядок самостійного проходження сертифікації товарів сировинної галузі промисловості різних напрямків. До прикладу, Система добровільної сертифікації вугільної продукції, Система сертифікації металопродукції і композиційних матеріалів на металевій основі, Система добровільної сертифікації конструкційних матеріалів та інші аналогічні галузі промисловості.

Основоположні документи Системи сертифікації ГОСТ України розповсюджуються на окремі види іграшкової продукції та миючих засобів, що опрацьовані та функціонують поряд з рядом документів Систем обов’язкової сертифікації.

Аби контролювати безпеку споживачів відносно використання товарів сировинних галузей існують обов’язкові вимоги, що передбачені в 135 стандартах технічних умов або спільних технічних умов державного виду та постачають більше 500 державних стандартів для методів перевірки та функціональних іспитів.

Щоб отримати обов’язкову сертифікацію відповідності окремого виду сировинної продукції, до прикладу, мийних засобів чи іграшок, потрібно мати гігієнічний сертифікат, що отриманий від уповноваженого органу Держсанепіднагляду.

Товари, що підлягають обов’язковій наявності сертифіката гігієнічності наступні:

— матеріали та речовини для виготовлення продукції дитячого асортименту;

— засоби хімізації сільського господарства, також мінеральні добрива тощо;

— матеріали та вироби з них, що безпосередньо контактують з харчовими продуктами та шкірою людини;

— матеріали та речовини, що використовуються в сфері господарсько-питного водопостачання;

Відрізняють метод сертифікації для як обов’язкової, так і добровільної, для товарів, що випускаються виробниками вітчизняного класу та зазвичай використовуються для сертифікації серійних імпортованих товарів, які запроваджуються на вітчизняному ринку.

В Україні для мети сертифікування відповідності товарів сировинної галузі різних напрямків промисловості, в тому числі й мийних засобів та іграшок, побудована інфраструктура з органами по сертифікації й лабораторій (центрів) перевірки, які здійснюють перевірку даної продукції. Акредитовані держстандартом України 330 органів із сертифікації та порядку 750 випробувальних лабораторій (центрів). Як правило, акредитовані органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центри) функціонують на базі галузевих науково-дослідних інститутів.

Сертифікація засобів індивідуального захисту займає важливе місце в людському побуті, на виробництві чи в промисловій діяльності, адже життя та здоров’я людини багато в чому залежить від системи заходів охорони праці. Використання спецодягу, спецвзуття, різних приладів та пристосувань (респіраторів, пневмокостюмів, протигазів та щитків) рятує людину від шкідливого впливу зовнішнього середовища, тобто небезпек професійної чи побутової діяльності, які можуть спричинити загрозу для людського життя.

Для того, аби контролювати засоби індивідуального захисту і було введено в дію Систему сертифікації засобів індивідуального захисту.

Урядом України було затверджено перелік товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації, в тому числі й всі різновиди засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).

Основною організацією, що здійснює сертифікацію ЗІЗ є ВНІІС. Для сертифікації ЗІЗ вони використовують мережу випробувальних лабораторій (центрів) та установ з сертифікації ЗІЗ розроблені «Правила проведення сертифікації ЗІЗ», затверджені Держстандартом і зареєстровані Мін’юстом України.

Аби сертифікувати ЗІЗ використовуються правила Системи сертифікації ГОСТ України, що враховують особливості ролі та застосування ЗІЗ. Державні стандарти та норми МОЗ України також звіряють ЗІЗ на відповідність вимогам.

Проходячи сертифікацію, контролюється присутність матеріалу для виробництва ЗІЗ гігієнічного підсумку, отриманого від органу Держсанепіднагляду МОЗ України.

Сертифікація ЗІЗ проводиться за всією номенклатурою показників, встановлених у «Правилах проведення сертифікації ЗІЗ» конкретних нормах показників і методів їх інспекції визначених відповідними стандартами.

У Системі сертифікації ЗІЗ є конкретний ресурс нормативних документів, що складається із 122 стандартів, які визначають спільні вимоги до всіх груп ЗІЗ, вимоги їх індивідуальних типів, а також способи контролювання дотримання та втілення цих вимог.

Організація і методологія сертифікації виробництва ЗІЗ відрізняються від прийнятих для інших видів промислової продукції, через специфічне призначення та використання. Важливу роль відіграє реєстрація, аналіз та профілактика недоліків, які установа має обов’язково подати  поряд з іншими вихідними даними, що потрібні для сертифікації виробництва.

Сертифікація ЗІЗ є обов’язковою, інакше без неї виробництво випробування при інспекційному контролі сертифікованої продукції проводитиме не рідше одного разу на рік інспекційні перевірки, що є досить дороговартісними та в деяких випадках можуть зруйнувати структуру ЗІЗ в процесі випробувань.

Купуючи електроприлади всі ми хочемо отримати якісну та економну продукцію, яка прослужить нам роками та не буде використовувати понаднормову кількість електроенергії. Адже якщо врахувати, що вартість, наприклад, одного електрочайника складає 400 гривень, а іншого 700, то в цій ситуації справа не лише залежить від популярності виробника, дизайну чи функціоналу чайника, а й від кількості енергії, яку вони використовуватимуть. Відповідно бюджетний варіант за декілька років використає в рази більше електроенергії, ніж його опонент. Таким чином, купуючи чайник за 700 гривень ми за декілька років користування ним з економимо більше і в загальній сумі складатиме меншу, ніж з протилежною ситуацією.

Теж саме можна сказати і про будинок чи квартиру. Обираючи житло важливо проаналізувати який середній чек за декілька років комунальних послуг Ви отримаєте для одного чи іншого варіанту.

Тому й запроваджується сертифікація будівельних виробів, будівель та споруд, що дозволяє одержати достовірні дані про стан споруди та витрати енергії в ній. Ця європейська система найбільш підходить для сфери нерухомості та передбачається проектом Закону України «Про енергетичну ефективність будівель».

Цей Закон дозволить досягти отримання правдивої інформації про споруди та заохотити до споживання меншої кількості енергетичних ресурсів в них.

Такий сертифікат передбачає зазначення відомостей про адресу будівництва, дані про його тип, функціональність призначення та конструкцію. Документ також передбачає інформацію стосовно класу енергоефективності будівлі та мінімальні вимоги до енергоефективності, що складені для споруд конкретного класу.

Рейтинг оцінки енергоефективності передбачає 15 класів. Їх маркуватимуть за допомогою літер A – G з позначенням кофіцієнту. Та будівля відноситиметься до вищого класу, яка матиме споживання енергоресурсів менше на 1 м 2 за рік.

Високий клас споруди передбачає підвищену комфортність, престиж й вищу вартість. Підраховуючи потенційне споживання ресурсів, увага приділятиметься опаленню, обігріву води, вентиляції та освітленню.

У сертифікаті також повинні бути вказані фактичні показники використання енергії в будинку.

Саме завдяки цьому пункту родина зможе підрахувати, скільки їй доведеться сплачувати за тепло, гарячу воду, газ, електричну чи теплову енергію. Чим вищий клас — тим менші платежі.

Сертифікат будівельних виробів, будівель і споруд має термін дійсності 10 років. Проте він може втратити чинність за обставин реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення будівлі відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року» Україна застосовує на своїй території Правила ЄЕК ООН, які є додатком до Женевської Угоди 1958 року і містять відповідні технічні приписи стосовно колісних транспортних засобів (КТЗ), деталей обладнання та їх елементів відповідно до критеріїв безпеки, екологічних та енергоефективних стандартів.

З 01.01.2016 в Україні оцінка відповідності колісних транспортних засобів здійснюється відповідно Порядку затвердження конструкції транспортного засобу, його деталей та обладнання затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012, № 521, ухваленого в Міністерстві юстиції України від 14.09.2012 № 1586/21898 (далі – Порядок затвердження конструкції) який вводить в український процес допуску КТЗ до експлуатації, підлаштовані до законодавства ЄС і визначені міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України, зокрема Конвенцією про дорожній рух 1968 року та Женевською угодою 1958 року з доданими до неї аналогічними директивам ЄС.

Статтею 2-1 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» (далі – Закон) визначено, що екологічні норми, випробувальні методи, зазначення ступеня екологічних норм, порядку підтримання належного рівня екологічності колісних транспортних засобів на протязі всього терміну їх експлуатації встановлюються згідно з особливостями конструкції транспортних засобів відповідно до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, деталей обладнання та елементів, які можуть бути встановлені та/або застосовані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного підтримання офіційних затверджень, отриманих на основі цих приписів, укладеної у 1958 році, з поправками 1995 року, та доданих до неї Правил Європейської економічної комісії ООН у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури.

Статтею 3 Закону визначено, що документом, який засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України, що вказує, якому саме рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб

(«ЄВРО-2» − «ЄВРО-6» або іншому рівню).

В той час, згідно з інформацією в абзацах десятої та двадцять четвертої статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» підтвердження відповідності − це видача документа про відповідність, яка ґрунтується на прийнятому після критичного огляду рішенні про те, що виконання конкретних вимог було доведене, а документом про відповідність визначено декларацію (у тому числі декларацію про відповідність), протокол (у тому числі протокол випробувань), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання визначених вимог, які стосуються об’єкта оцінки відповідності.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 № 738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання» сертифікат відповідності видається уповноваженими органами або органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, призначеними Міністерством інфраструктури України, на кожний новий транспортний засіб або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на ті, що були у користуванні.

Зважаючи на вищевикладене, вважаємо, що органи оцінки відповідності, які уповноважені органами із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства та призначені Міністерством інфраструктури України, можуть видавати сертифікати відповідності або інший документ про підтвердження відповідності, що вказує, якому саме рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб («ЄВРО-2» − «ЄВРО-6» або іншому рівню).

Відповідно до інформації про відміну сертифікації техніки сільськогосподарського призначення в обов’язковому порядку, що була оприлюднена у 2016 році Мінекономрозвитку і торгівлі України, постачальники та виробники тракторів сільськогосподарського та лісогосподарського призначення не зобов’язані отримати сертифікат відповідності українського зразка.

Зі списку товарів, до яких висуваються обов’язкові вимоги щодо сертифікації в Україні, вилучили 10-ту главу «Техніка сільськогосподарська». Відтак до сільгосптехніки лишається тільки дві вимоги про відповідність технічним регламентам, тобто затвердження типу тракторів сільськогосподарського та лісогосподарського призначення, знімні та причіпні машинні конструкції, санкціонування системи, її складових елементів та відокремлених технічних вузлів, а також Технічний регламент стосовно частин, із яких складаються трактори та відмінних рис колісних тракторів сільськогосподарського та лісогосподарського призначення.

Закон про відміну сертифікації в обов’язковому порядку ґрунтується на сучасній європейській системі, згідно з технічними регламентами. Схема європейського зразка дозволяє отримати відносну свободу для виробника, дотримуючись лишень загальновизначених вимог безпечності технічного регламенту. Відтак, виробник має змогу за власним бажанням обрати характеристики товару, контролювання безпечності яких відбувається за допомогою способу ринкового нагляду.